Виглядає на те, що одного колишнього спонсора БЮТ розкрутили на забезпечення “молодої команди” ПР у Харкові. “Якщо ви розумієте про що я”. Я щиро сподіваюся, що п.Бекешкіна провела репрезентативне дослідження, а більшість населення мають настрій, як у бабусі наприкінці сюжету.

Як сказав Андрій Єрмоленко, це тавро на все життя і печать на обличчі, яку вже нічим не зведеш. Поміняли костюми Адідас на костуюми ПРАДА, а душа лишилася тією ж. Бидло рулить.

Сьогодні втретє прокинувся не в Барселоні. І лише зараз розгріб фото. Наклацані фотоапаратом, який більше нікуди не візьму, сподіваюся. Готовий все розповісти і показати, а раптом комусь буде корисним при плануванні мандрівки. А те, що планувати мандрівку в Барселону варто – не сумніватеся.

Літав я, звісно, WizzAir і зі знижкою. На двох це вийшло щось біля 2200 грн туди і назад. Зупинялися в новітньому студентському готелі, який геть поруч з автовокзалом, куди ви приїжджаєте з Жирони (місто де ви насправді приземляєтесь, за 100 км і 18 євротугриків від Барси).  Кімнати виявилися я к і на картинках білосніжні, але дуже маленькі (все одно в Барселоні в готелі тільки ночуєш та миєшся). З вікна виявилося видно дві місцеві пам`ятки.  Хмарочос Torre Agbar (142 м).

Ну а зранку стало видно і Sagrada Familia, яку будуть вже більше ста років (з 1882 р.) виключно за пожертви городян.

З цього величного довгобуда ми і вирішили почати наше знайомство з Барселоною. Дійшли пішки. Задерли голову. Роботи ще чимало.

Із західного боку помодерніше буде.

Забігаючи наперед запощу но я тут кілька фото, які ми зняли з різних висотних місць Барси. З яких розповім потім.

В середину ми не заходили. Черги великі. Відклали на інший день, але цей інший день так і не настав). Біля собора Святого сімейства ми придбали на два дні квитки на туристичний автобус. Це така зручна двоповерхова штука яка протягом дня курсує по трьох кільцевих маршрутах цікавими місцями міста, а його пасажири слухають записану аудіоекскурсію однією з 8 мов (слухав російською)). На два дні це вам коштуватиме 31 євро. Але варто скористатися. Є ще конкуруюча фірма – Барселона Тур. Коштує так само, маршрути схожі.

Першим більш менш цікавим пунктом по маршруту руху автобуса став вільний для відвідування Парк Гуель. Там ми і вийшли і почавши підніматися зрозуміли, що не всі місцеві в захваті від того, що нас так багато туди преться)

Загалом росіян мало. Українську чув лише в терміналі. Переважно італійці, французи, англійці та… іспанці. Так, іспанці тут туристи. Готуйтесь – попри те, що ви нібито летите до Іспанії ви потрапите в Каталонію. Каталонська тут пануюча мова і місцеві мешканці, якби раптом Мадрид запитав у них чи не проти вони відокремитися сказав би тверде так. За бажання, знайдете більше інформації про особливість статусу цієї найрозвинутішої іспанської провінції. На всяк випадок – прапор Каталонії.

Повернімося до Парка Гуеля. Тут продовжуємо знайомитися з творіннями Гауді. Він хотів тут елітне містечко котеджне зробити, а вийшов публічний парк. Ось брама до парку в характерному для Гауді хвилястому стилі

Ящірки-фонтани один з упізнаваємих символів Барселони. Їх дууууже складно сфотографувати буз чийогось обличчя чи руки)

Ну взагалі там багато такого химерного, еклектичного і покрученого.

А ось це єдиний житловий будинок, який Гауді зміг тут звести. Проект прогорів, бо не знайшлося достатьньо покупців на таку елтну нерухомусть.

Оскільки, парк знаходиться на горі, то звідси відкриваються гарні плани на місто. Гарні, але не найкращі з можливих, попереджаю дразу)

Обов’язковий пунктик це посидіти на бетонних лавках з мозаїкою, яку робітники по шматочках зносили з різних місць де велися оздоблювальні роботи. Взагалі це дуже по барселонськи – отак кольорово

Далі ми поїхали на площу Каталонії. Це ніби центр життя міста. Від неї йде головна туристична вуличка – Рамбла (сувеніри-поїсти-потусити).

А саму Рамблу ми якось провтикали сфотографувати. Але там так багато людей, що загальні плани все одно не вийшли б. Близько до початкувулиці є ринок, який ви не зможете не помітити. Торгують їстівним. Чимало харчевень у які стоять черги!!! Мабуть тут значно дешевше можна поїсти готових дарів моря, бо європейці наминали так відчайдушно і в такій тісноті, що іншого пояснення я просто не бачу) А от вам і хамони, значно дешевші ніж у нас

Фруктів і солодощів “нємєряно”

Купити хотілося багато чого, але брали тут тільки фреші та фруктові салати. Раджу.

Рамбла виведе вас до моря і перше, що побачите перед ним це отака от статуя Колумбу. І чого його тут вшанували?

А далі просто в море йде така от Рамбла де Маріна, вважайте її вулицею.

По сторонам яхти…

… і чайки.

Вид на місто. Сидиш отак на дошках під сонцем, вітер тебе обвіває, мружишся, дивишся… Місцеві навіть приходять поспати на дошках. Хіпують.

Тут же в порту вас забере вже згаданий турістікбас і можна їхати дивитися далі місто. Доречі, разом з квитком на автобус дають книжечку зі знижками, як пишуть на 180 євро. Підтвердити цю суму не можу, але в деяких місцях таки стала в пригоді знижка) Наприклад у Іспанському селі – по ідеї як наш Пирогів, але оскільки саме село іспанське дещо відрізняється від українського то й скансен якийсь урбанізованіший. Тут зібрані типи будинків з усієї Іспанії.

Тут же і майстри приторговують чим можуть, тим, що одразу ж тут і роблять.

Ну і коти

Пішки з Побле Еспанйол пішки за 10 хвилин ми спустилися до Площі Іспанії. Від неї йдуть сходи до колишнього королівського палацу, а нині національного (!) каталонського художнього музею.

І сидить на цих сходах повно народу. Щось чекають. Зараз я розумію, що чекали вони на початок роботи Магічного фонтану, який ми не побачили( Теж відкладали. А у нього хитрий дуже графік роботи, це Вам не Дубаї, тут економлять на безкоштовних видовищах) Вид на площу Іспанії.

Ще здалеку видно таку штукенцію.

Я вгадав – це таки олімпійський факел. Правде не можу досі розгледіти атлета, який його несе. Десь тут була велика тусня в часі ігр 1992 року. Сюди можна дійти за 10 хвилин від Площі Іспанії.

Епічно, правда? А ось це фасад

І ось все це (і ще багато всього що не потрапило в кадр) ми побачили за перший день. Цього дня стало достатньо і для того, щоб зрозуміти, що Барселона чи не найпрекрасніше місто і що орієнтуватися у ньому простіше простого. Дуже зручно для туриста. Всі знають англійську мову. Зрозуміла візуалізація. Громадським транспортом не користувалися першого дня, бо не було потреби, але він теж дуже зручний. Метро просто супер (крім ціни, купувати треба квиток Т-10 на 10 поїздок- 8 євро, одна поїздка 1,8 євро).

Наступний день и почали з пішої прогулянки від готелю до набережної. Проспект Маріна, на якому ми мешкали упирається в два хмарочоси колишнього олімпійського села.

Біля них теж є зупинка туристичного автобусу!) Зокрема і пересадка на кільцевий маршрут, який возить вже новітньою Барселоною, якою вона стала головним чином завдячуючи Олімпіаді ну і звісно працелюбним креативним барселонцям) Колишній бідняцький район Побленоу тепер досить таки ріспектний, а замість промзони на березі моря креативлять митці, в тому числі і монументально.

Поблукавши трохи поміж різних химерних штук в районі, який зветься Форум на сході узбережжя ми поїхали до гори Тібідаба. Фішка в тому, що вас до неї везе старенький трамвай – Блакитний.

Далі фунікулер дуже сходжий на наш київський піднімає на саму гору. А гора виглядає десь так.

На горі парк розваг з одноіменною назвою. Дітям мабуть весело. Вхід зі знижкою туристичного автобуса, здається, 19 євро.

Ну і звісно характерна ознака профілю Тібідаби церква.

Вінчає її постать Христа, про яку читав, що копія тої, що самі знаєте де. Ніби схожа.

Вид з Тібідаби шикарний. Проглядається все місто.

Спуститися можна ніби й ногами і таксі. Але повернулися так сао фунікулеором та трамвайчиком. На них теж є скидки, ага) далі довелося трохи піднятися ногами вгору знову по тій же вулиці, щоб потрапити до музею…ем, навіть, не знаю, як сказати, музею чого. Мабуть Природи в найширшому розумінні чи Всесвіту. КосмоКаіша це така інтрактивна музейна установа в якій навіть бууклетів нема англійською, а тільки іспанською та каталонською.

Такий музей “для себе”. Коштує копійки як на Барсу – 3 євро. Туди водять дітей. Там дуже багато цікавих експонатів, кі наочно ілюструють якісь природні явища чи процеси. Скрізь є кнопка і якщо її тиснеш починає щось відбуватися. Втім найхітовіша річ це звісно плазма! Можна доторкнутися.

Можна і на мозок людський подивитися в розрізі і порівняннні з курячим.

Окрема увага різним віруснякам.

А ще тут є реконструкція тропіків. Причому зі ставком, який одночасно і акваріум.

Ходять там такі от хомячки розміром з кабанчика.

Я раджу цей музей. Там класна атмосфера. Але не раджу йти в те, що вони називають планетарієм. Планет ви там не побачите, а це просто сферичний 3-Д кінотеатр у якому демонструють фільм про природу. ефектно звісно, але я разів десять засинав за 45 хвилин) А потім почався дощ і ми єдині сиділи на другом поверсі турістікбасу під тентом, який таки почав протікати. Погода в Барсі виявилася не зовсім такою, як я очікував) Не +27 С.

Третього дня ми поїхали на гору Мунжук. Їхати туди метром, а потім одразу переходиш на фунікулер (тобто окремо платити не треба). Ну а вже коли виходиш на гору, то сідаєш на канатну дорогу (здається 7 є вро в один бік) і піднімаєшся до фортеці.

Фортеця має десь такий вигляд.

Тут колись катували своїх опонентів франкісти, а потім був, навіть, якийсь музей славлячий режим. Зараз тут ніяких ідеологічних установ немає вже. Мені подобаються отакі от механізми, яких понатикано по периметру.

Дула всіх гармат спрямовані в море. Вид з Мунжука на море першокласний. Одразу ж під фортецею можна побачити чудовий комерційний порт.

Захід отакого от красеня я спотерігав з висоти. А взагалі то з Барси ходять регулярно пароми до Болеарських островів та Італії.

Внутрішня площа фортеці.

Тут же висить величезний каталонський прапор, який я постив вище. А ще от побачив таку природну інсталяцію, яка символізує єднання) Прпор Бареслони, Каталонії, Іспанії та ЄС. Гордієв вузел середземноморської історії.

Спускався з фортеці я вже пішки і вам раджу. Можна глянути на канатку вже очима пішохода.

пішки ми дійшли до фундації Жоана Міро. Сюди довгі черги і працюють вони недовго. І білети теж дорогі. Здається 10 євро. І не беріть аудіосупровід!!! Зі зрозумілих мов тільки англійська і нецікаво+там стільки народу, що концентруватися на прослуховуванні складно. Фотографувати там заборонено. Тому тільки кілька натяків на це, що зберігається у цій всесвітньовідомій мистецькій скарбниці і як вона виглядає (сама будівля класна).

Додивитися все нормально ми не встигли, бо вже пополудні вони закрилися. Трохи неадекватно зважаючи на ціну. Далі ми пішки дійшли від площі Іспанії до району ель Готік з його вузенькими вуличками. Особливість блукання ними така, що вони повні сюрпризів. Тобто ось ви наприклад йдете вуличкою, де багато туристів і різних лавочок-забігайлівок. Та раптом звертаєте і потраплєте в безлюний метровий прохід де стіни підпирають стрьомні тіпки без особливих занять. Але знову кудись звертаєте і виходите до якогось грандіозного храму, або старовинної величної будівлі, або на площу. Таку як ця, наприклад.

Сюди й чайки можуть залетіти.

Або можна забрести, в якийсь “музей історії Барселони”, вільний для відвідування, доречі. Короче вуличками можна блукати безкінечно і буде здаватися, що ніби тут був, але за рогом обов’язково буде якийсь сюрприз.

За одним із рогів вирішили все ж таки нарешті сходити на пляж, себто Барселонетту. Теж пішки з центру без напруги можна йти, бо ходити бо Барсі це кайф. Пляж пісочний і досить читстий. Людей у квітні мало, купаються лише одиниці і то не кожен день можна побачити такого сміливого моржа. Мене стачило лише на те, щоб помочити ноги. А хвилі сильні. Тягнеться пляж – 5 км. Кажуть, за укпальний сезон тут встигають поплавати до 7 млн туристів.

Отой готель який може здатися китайською підробкою під дубайський “парус” має назву “Хвиля”. Хвиль, повторюся не бракує. Одного дня навіть серфінгісти удачі пробували, десятків так зо два. А так з бпляжу виглядає захід сонця за Тібідабу.

Четвертого дня ми вирішили піднятися на одну з найвідоміших будівель Гауді Ля Педреру на бульварі Грасія.

Можна бачити яку чергу треба відстояти, щоб піднятися на дах і подивитися апартаменти від майстра. На даху такий собі прогулянковий майданчик поміж химерних скульптур.

А якщо звідти подивитися униз…

А потім знизу вгору

Потім можна зазирнути і до середини. Прикиньте, в цьому домі-музеї досі люди мають квартири. Одна квартира – це цілий поверх по колу. Ага. Одна, лише одна, в режимі музейного доступу. Все як сто років тому.

Заблукати можна в тих апартаментах. Живуть же люди)

Ще однією несподіваною знахідкою цього дня став парк Цитадель. На карті він мені видався лише зручним місцем через яке можна зрізати шлях додому з центру. Але сам парк виявився ну дуже приємним. Фоток звідти особливих не зробив, але раджу погуляти там.

Хоча б щоб спокійно родивитися папуг. Бо в місті вони то літають, але дуже обмежено. А от тут у парку їх просто колонія. До людей недовірливі. Ховаються поміж гіллям. СПускаються лише, щоб прихопити шмат фруктів, які їм розкидають по парках доглядачі. Ось папуга-медаліст.

Колись тут працював, очевидно, величний фонтан з імперськими замашками.

Зараз, мабуть, на ремонті. Про що сигналізують написи і …запах.

Останній день, ми зранку виїхали з готелю і лишили речі у камері схову на згаданому вже автовокзалі. Літак пізно увечері, тож цілий день просто гуляли “ще по разочку” вже відомимим і не дуже місцями, трохи шопилися і їли-перекушували. Стосовно харчування у місті, то воно може бути і дуже дешевим (відносно) і не зовсім. Найдешевший варіант це звісно піти до “супермеркадо” і купити там чогось, якоїсь ковбаси чорізос і сиру козиного, або й хамону того ж самого, наробити канапок. Захід до закладів, які тримають “гості із сонячних країн” – то до 10 євро можна якихось дурумів таких що рука відвалюється взяти. У мережевому фастфуді вже буде євро 15, так само, доречі, вийде і у кафешці, якщо замовити паелью з якимось тапасом. Ну а якщо так нормально наїстися в якомусь напівресторані то і до 40 євро може набігти. Ну але без куштування морської паельї звісно вертатися додому соромно. Ось одна із тих “рибацьких паель”, що ми замовляли. В деяких закладах можна замовити одну сковорідку і її вистачить на двох з головою. А в деяких вказують ціну за персону.

Ще в Барсі повно старбаксів, що є добре. Ще це місто мотоциклів та велосипедів.

Реально шкодую, що пізно дізнався про можливість орендування велосипеда. Покататися по Барсі де скрізь і усюди є велодоріжки, це, мабуть, круто. А ще,виявляєься, наша буква Ї не унікальна, а є в мові каталонців.

Квітень виявився гарним часом для відвідування саме з метою огляду міста. Ми, мабуть багато не побачили, але головні пунктики “маст сі” я окреслив. Це окрім того, що Барселоною потрібно просто постійно і багато ходити туди-сюди. Але бажано з кращим фотіком ніж виявився цього разу у мене, який я вже більше з собою нікуди не візьму) Бронюйте квитки вже!

Люблю я пустелю. Так що ще відголоски від моїх мандрів до ОАЕ будуть мати місце. Іван заради досвіду і з цікавості трохи познімав на канальну камеру у HD. А я поставив вдома ввідеоредактор, який працює з .xml От результат – відеозамальовка за участі верблюдів, Сашка Загороднього з “плюсів”, німців з перекачаними колесами та інш. Днями будуть фото, зокрема і з нічної пустелі.

Навіть просто їхати опівночі покатитися на велосипеді, до якого не підходив перед тим півроку – дивне рішення. Ну але ж робили ми це разом з кумом. Так що замість двох дядьків не вело з Оболоні на Труханів серед ночі поїхали два пацана. І коли кум запропонував вилізти на Пішохідний я його відмовляв, але самого тягнуло нагору. Зрештою ми туди виперлися. Ніжки дрижать, але впринципі досить безпечна штука. І почуваєшся більш менш нормально, якщо не задумуєшся на тим, що робиш. Впринципі, навіть дівки сюди лазять, так що ніякого особливого геройства тут нема. Але все ж таки тішуся, що зробив те, про що й подумати не міг раніше. Частіше б так і в різних ситуаціях та сферах)